НЕ ЗАБУТИ УКРАЇНСЬКІ МОГИЛИ НА ЧУЖИНІ!

Тисячолітня міграція українців у чужі краї водночас залишила там безіменні могили наших співвітчизників. Не скрізь вони впорядковані так, як, скажімо, біля Бавнбруку (США). Як правило, за сотні років розвіяло навіть пил з тих поховань на чужині. Але й ті могили, які з’явилися навіть у минулому столітті, коли вже там не залишилося українців, занепадають.

Так сталося, наприклад, у селі Низова (тепер – Низаябад), що в Хачмазькому районі Азербайджанської Республіки. Місцевий православний цвинтар зовсім не доглядається, лише на окремих могилах є квітки, які принесли у провідні дні родичі чи земляки. Але ж на тих хрестах, що збереглися, - українські прізвища.

Подібна картина і в недалекій Набрані цього ж району. Щоправда, тут ще живуть деякі українці, які й доглядають за могилами земляків. Скажімо, як Георгій Глущенко, предки якого прийшли на Каспій з України через Поволжя. Тут теж багато могил безіменних українців, але чимало й таких, які ще мають означення.

Пам’ятаймо імена наших співвітчизників, не забудьмо українські могили на чужині.

 Володимир Сергійчук,

завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор.