Кафедра історії зарубіжної україністики утворилася в результаті об’єднання кафедри української історії та етнополітики і кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які мають свої витоки з довоєнного періоду, а саме: вони пов’язані з першою в університеті кафедрою суспільних наук – кафедрою марксизму-ленінізму, яка була створена згідно з постановою ЦК ВКП(б) від 14 листопада 1938 р. Вона з перших днів розпочала широку навчально-виховну та науково-дослідну роботу по підготовці висококваліфікованих кадрів викладачів і наукових працівників і стала однією з провідних кафедр університету. Одним із завідуючих кафедрою у той час був І.І. Шевченко (1943-1944, 1948).

Згодом, у 1956 р. кафедра марксизму-ленінізму була перейменована на кафедру історії КПРС. Завідуючим кафедрою в 1957-1968 рр. був О.А. Бородін. На кінець 1950-х рр. вона перетворилась в один із провідних центрів підготовки кадрів у республіці, виросла кількісно і якісно. Про це свідчать такі показники: якщо у переддень Другої світової війни в складі кафедри було 9 викладачів, то в 1959 р. тут працювало 27 осіб, з яких 24 мали науковий ступінь кандидата історичних наук і 12 – вчене звання доцента. Переважна частина кафедралів була її вихованцями [2].

З метою врахування в навчальному процесі специфіки факультетів Вчена рада університету в серпні 1968 р. прийняла рішення про утворення замість однієї двох загальноуніверситетських кафедр: кафедри історії КПРС природничих факультетів і кафедри історії КПРС гуманітарних факультетів. Саме з утворення першої з них започатковується історія колективу нашої кафедри. Правда, її назва змінювалася ще двічі: у 1990-1991 навчальному році – “Кафедра політичної історії природничих факультетів”, а з вересня 1991 р. й до червня 2016 р. мала назву “Кафедра української історії та етнополітики” історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Зміна назви була адекватною і своєчасною відповіддю кафедри на виклик реформ і перебудов. Вона свідчила про великий творчий потенціал і постійний пошук колективом свого гідного місця в системі гуманітарної освіти і в  житті університету й суспільства в цілому [3, c. 124]. Колектив і сьогодні ще більше переконаний, що головне місце в формуванні та розвитку національної самосвідомості, почуття патріотизму, високої культури, моральних цінностей належить вивченню історії України. З’ясування героїчних і сумних сторінок вітчизняної історії є посильним внеском у справу зміцнення національної духовності українського народу, державних засад в цілому. Без використання відповідних уроків і досвіду історії не зможемо передбачити майбутнє нашої держави.

Отже, кафедра в своїй історії пройшла два етапи: досерпневий і післясерпневий (1991 р.). На першому її етапі зміст наукової, навчально-виховної роботи цілком визначався ідеологією і політикою КПРС. Кадровий склад нової кафедри був сформований за рахунок викладачів, які раніше викладали історію КПРС на природничих факультетах. Свій перший навчальний рік колектив розпочав у складі 20-ти викладачів, у тому числі 14 учасників Великої Вітчизняної війни [3, c. 125]. Серед них професори М.М. Матвійчук, І. І. Шевченко, доценти І. А. Зозуля, Н. Ю. Костриця, В. Є. Лось, В. Г. Мольченко, М. Д. Олійниченко, Ф. П. Остапенко, В. Ф. Остафійчук, Є.В. Сафонова, Б.І. Стеля, А.П. Черченко; старші викладачі М.А. Орлова, Г.А. Стецюра. Вони були зразком щирості, відвертості, обов’язковості, людяності, уособлювали дисципліну і порядок в усьому, стабільність і впевненість у майбутньому.

Як зазначається в спогадах ветеранів нашого університету, в процесі формування колективу кафедри ніяких проблем не виникало. Адже це був природний і логічний результат кадрової політики того часу, яка забезпечувала, в першу чергу, суспільствознавчі кафедри в достатній кількості найбільш підготовленими і досвідченими кадрами. Тим більше, це стосувалося кадрів, які уособлювали “керівну і спрямовуючу” роль КПРС і були безпосередніми провідниками її політики. Не випадково на спеціальність “Історія КПРС” був найвищий конкурс, а кадри її викладачів були в номенклатурі партійних органів.

Вирішення довготермінового і складного завдання щодо згуртування і самоствердження колективу, зміцнення й зростання його професійного потенціалу залежало, перш за все, від завідувача кафедри, його професійних, моральних і суто людських якостей. І в цьому плані колективу поталанило. Адже з серпня 1968 р. обов’язки першого завідувача кафедри виконував доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР М.М. Матвійчук (1968-1988). У грудні цього ж року він пройшов конкурс і був призначений завідувачем кафедри, яку очолював протягом 20 років. Микола Макарович запам’ятався колегам як висококваліфікований викладач і науковець, талановитий організатор і вихователь, принциповий, вимогливий і водночас чуйний, турботливий до товаришів і підлеглих по роботі.М.М. Матвійчук користувався заслуженим авторитетом серед викладачів і студентів університету, був справжнім фундатором кафедри і Вчителем.

Заступниками М.М. Матвійчука в різний час були: доцент В.Є. Лось, В.І. Червінський (навчальна робота), професор С.М. Клапчук, Д.Д. Піха (наукова робота), професор Ю.А. Горбань (робота опорної кафедри). Методичні секції тривалий час очолювали доцент Г.М. Кривошея i професор В.Ф. Остафійчук. Ці викладачі своєю сумлінною повсякденною працею забезпечили бездоганне виконання колективом всіх завдань, завоювали у 1970-х – першій половині 1980-х рр. провідні позиції кафедри в університеті [3, c. 125].

Вирішувати принципові питання роботи активно допомагала первинна партійна організація, яку очолював доцент І.А. Зозуля (1968-1980 рр.). Іван Андрійович був людиною вимогливою і водночас справедливою. Саме за це його поважали і підтримували в колективі, любили студенти.

У перший період (1968-1990 рр.) діяльності кафедри в центрі уваги було вдосконалення навчально-методичної роботи – найголовнішої складової роботи університету. Професорсько-викладацький склад кафедри наполегливо працював над підвищенням науково-теоретичного і методичного рівня викладання нормативних курсів і спецкурсів. Поширеними були наступні форми і методи роботи: підготовка, видання і регулярне оновлення навчально-методичних посібників, взаємовідвідування занять, проведення відкритих лекцій і семінарів всіма викладачами, обговорення на засіданнях методичних секцій і кафедри змісту і методики викладання, індивідуальна робота зі студентами, організація і контроль за їх самостійною роботою, організація студентських наукових гуртків, щорічне проведення студентських науково-теоретичних конференцій, розробка системи управління якістю підготовки спеціалістів у процесі викладання нормативних курсів тощо.

На науково-дослідну роботу кафедри мала прямий вплив офіційна компартійна ідеологія, тому основна увага зосереджувалася на вивченні найбільш актуальних проблем історії, теорії і політики КПРС. Відповідно підсумки наукових досліджень знаходили відображення в дисертаціях, індивідуальних і колективних публікаціях та ін.

З метою вдосконалення організації і координації наукової роботи кафедри на кожні 5 років, незалежно від індивідуальних тем дисертацій, планувалась загальна конкретна тема дослідження. У 1981-1990 рр. колектив кафедри як один із провідних у республіці виконував функції головного координатора і співавтора у розробці республіканських міжвузівських комплексних програм. До них було залучено 26 вчених із 15 вузів і наукових закладів республіки. Керівником програм був завідувач кафедри, професорМ.М. Матвійчук, вченим секретарем – доцент М.М. Карабанов.

Заідеологізованість змісту наукових досліджень ніяким чином не може применшити складної і напруженої роботи з виявлення, збирання, аналізу й узагальнення величезного обсягу, переважно нового, фактичного матеріалу, який становить певний інтерес і сьогодні. Не підлягає сумніву й позитивний вплив на формування і розвиток необхідних викладачу навичок дослідника. Ця робота сприяла зростанню наукового потенціалу, вдосконаленню навчально-методичної роботи кафедри, підвищенню її престижу в університеті і республіці [3, с. 127].

Професорсько-викладацький склад кафедри проводив також значну виховну роботу серед студентів. Крім традиційних форм (лекції, бесіди, екскурсії та ін.), використовувався такий популярний вид роботи, як Клуби революційної, бойової і трудової слави. Ініціатором створення в 1967 р. першого Клубу на географічному факультеті, який згодом перетворився у загальноуніверситетський, виступила доцентГ.М. Кривошея. Згодом такі клуби було створено на біологічному (доцент Є.В. Сафонова), механіко-математичному (доцент А.П. Конашевич), радіофізичному (професор Д.Д. Піха, Б.І. Білик, доцентГ.М. Мельниченко), хімічному (доцент В.І. Червінський) факультетах. Регулярно відбувались засідання клубів, присвячені видатним подіям, які проходили у формі зустрічі студентів і викладачів із ветеранами праці і держави, учасниками війни, відомими воєначальниками, діячами науки і культури тощо. Клуби були ініціаторами екскурсій і походів місцями бойової слави, науково-теоретичних конференцій та ін.

За 20 років плідної діяльності загальноуніверситетського Клубу відбулося 115 його засідань. У кожному брали участь від 300 до 1000 студентів (в т.ч. й іноземних) і викладачів, де виступило понад 400 видатних людей. Серед них: Герой Радянського Союзу маршал В.І. Чуйков, генерали А.І. Родімцев, В.Д. Лаврінєнков, командир партизанського з’єднання О.Ф. Федоров, космонавт П.Р. Попович, академік П.Т. Тронько, композитор П. Майборода та багато інших [3, c. 127].

Керівники Клубу Г.М. Кривошея і Є.В. Сафонова, за матеріалами його засідань, разом із кіностудією навчальних фільмів університету створили 5 документальних фільмів – “Огонь и цветы” (був відзначений медаллю ВДНГ СРСР), “Дорогами мужества”, “В боях за Киев”, “Освобождение Киева”, “Братство”. Ці фільми широко використовувалися як в навчальному процесі, так і виховній роботі в університеті. Документальний фонд Клубу складав понад 3тис. м плівки кінодокументів і біля 2 тис. фотокадрів [3, c/ 128].

Колектив кафедри, завдяки авторитету керівництва і високому професіоналізму його складу, завжди досягав вагомих результатів на всіх напрямках роботи. Наприклад, у 1975 р. кафедра стала переможцем серед кафедр суспільних наук з організації ідейно-виховної роботи, а 1976 р. зайняла перше місце в університеті з усіх видів робіт. Важливою складовою досягнень була доброзичлива моральна атмосфера в колективі, яка характеризувалася взаємодопомогою, порядністю, відкритістю і щирістю у взаємостосунках між його членами. Кафедра стала великою родиною близьких за сутністю людей.

1990-1991 навчальний рік став перехідним в історії кафедри. Її колектив замість історії КПРС почав викладати політичну історію ХХ ст. Перебудова змісту навчальної роботи відбулася в стислий період за рахунок високого професіоналізму викладачів. Оперативно було розроблено фундаментальну програму курсу і плани семінарських занять, підготовлено загальнореспубліканську програму курсу і 2 навчальних посібника для студентів [24; 26].

За перші 23 роки діяльності кількісний склад кафедри майже зберігся. Серед 19 викладачів було 5 докторів наук, професорів і 12 кандидатів наук, доцентів [3, c. 129]. Це був один з найкращих показників у республіці.

Нові реалії зумовлювали об’єктивну необхідність зміни спеціалізації кафедри. Все більшу підтримку колективу, керівництва факультету і університету одержувала аргументована пропозиція заступника завідувача кафедри І.С. Гриценка, в т.ч. і щодо її нової назви. Ухвалою Вченої ради університету у вересні 1991 р. було затверджено сучасну назву кафедри. Так розпочався другий, новий етап в історії колективу.

1990-ті рр. характеризувалися скороченням педагогічного навчання, а отже і зменшенням кількісного складу кафедри. До 2002 р. з різних причин звільнилося 13 осіб, а зараховано трьох. Чисельність колективу зменшилась на 10 осіб і на 1 січня він складався з 12 викладачів. Кафедрали професійно опанували новий нормативний курс “Історія України”, суттєво збагатили колективу скарбницю новими творчими здобутками. Були підготовлені і видані плани семінарських занять і тематика спецкурсів, а також конспекти лекцій з нормативного курсу [21]. Водночас йшов процес їх розробки, удосконалення і апробації в студентській аудиторії після попереднього обговорення і схвалення колективом кафедри. Щороку друкувалися нові програми, навчально-методичні посібники, хрестоматії [11; 12; 13; 14; 22]. Вони сприяли підвищенню науково-теоретичного і методичного рівня викладання основного нормативного курсу, кращому забезпеченню студентів необхідною літературою і більш глибокому вивченню ними важливої гуманітарної дисципліни [3, c. 129].

Кафедра української історії та етнополітики також забезпечувала викладання на природничих факультетах нормативного курсу “Українська та зарубіжна культура”. Викладачі підготували і видали програму, плани семінарських занять, навчальний посібник і хрестоматію з історії української та зарубіжної культури [17; 18; 23; 29]. Вони користувалися великим попитом у студентів і викладачів вузів і витримали декілька перевидань.

Крім того, викладачі забезпечили для студентів-магістрів ряду факультетів викладання нормативного курсу з історії сучасного світу. Науковцями розроблено й видано загальну всеукраїнську програму курсу [6], а дещо пізніше – й навчальний посібник [5].

Кафедра української історії та етнополітики постійно надавала реальну допомогу не лише вищим навчальним закладам держави розробкою навчально-методичної літератури, але й загальноосвітнім школам. Так, у 1994 р. побачив світ навчальний посібник з історії України для 5-го класу [1], за який авторам Вченою радою університету було присуджено Премію імені Тараса Шевченка.

Кафедрою активно застосовуються в навчальному процесі комп’ютерні засоби з доступом до мережі Інтернет. Професор Ю.А. Горбань, доценти В.Є. Кругляков і Н.В. Терес у числі перших в університеті 2002 р. брали участь у підготовці пілотного проекту електронного варіанту підручника для студентів з історії України й успішно провели його апробацію на окремих природничих факультетах [3, c. 130].

Протягом останніх 40 років на кафедрі в різний час працювали і працюють 52 викладачі. Серед них – 17 докторів історичних наук, професорів, 29 кандидатів історичних наук, у тому числі 26 доцентів. Це доктори історичних наук, професори Борис Іванович Білик (1968-1999)*, Юрій Андрійович Горбань (1970-1986, 1991-2004), Михайло Михайлович Карабанов (1977–2008), Сергій Миколайович Клапчук (1968-2001), Анатолій Петрович Коцур (з 2003), Микола Миколайович Ліповченко (1972-1974), Микола Макарович Матвійчук (1968-1995), Володимир Васильович Мусієнко (1968-1976), Іван Іванович Ніколаєнко(1970-1976), Микола Дмитрович Олійниченко (1968-1972), Василь Фокович Остафійчук (1968-2000),Дмитро Дементійович Піха (1978-1990), Дмитро Федорович Розовик (з 1982), Борис Іванович Стеля (1968-1974), Василь Петрович Хижняк (1968-1977), Іван Іванович Шевченко (1968-1974). Серед кафедралів – кандидати історичних наук, доценти: Василь Трохимович Білан (1981-1986), Володимир Васильович Бухонський (1981-1983), Олександр Володимирович Власенко (1982-1987), Тетяна Юріївна Горбань (з 2004), Іван Сергійович Гриценко (1983-1998), Леонтій Володимирович Дячук (1987-2004), Іван Андрійович Зозуля (1968-1980), Михайло Миколайович Качківський (1974-1984), Алла Павлівна Конашевич (1978-2000), Галина Мефодіївна Кривошея (1968-2000), Володимир Степанович Крижановський (1968-2001),Віктор Євгенович Кругляков (з 1987), Василь Євдокимович Лось (1968-1988), Василь Якович Мельник(1987-1995), Ганна Михайлівна Мельниченко (1980-1989), Василь Пилипович Мольченко (1980-1989),Людмила Василівна Морфлюк (1992-2003), Филимон Петрович Остапенко (1968-1974), Віктор Володимирович Пилипенко (1988-1996), Леонід Львович Прокопенко (1985-1990), Дмитро Андрійович Прохоров (1972-1990), Єлизавета Василівна Сафонова (1968-1988), Наталя Володимирівна Терес (1988–2009), Віктор Іванович Червінський (1968-2004), Анатолій Панасович Черченко (1968-1984), Богдан Володимирович Чирко (1987-1992), Олександр Вікторович Даниленко (з 2001), Лілія Василівна Іваницька (з 2003), Леонід Петрович Могильний (з 2004), Марія Григорівна Казьмирчук (з 2007); кандидати історичних наук, асистенти: Олександр Васильович Антонюк (1985-1987), Алла Миколаївна Олійниченко (1980-1983),Юлія Марківна Шемета (2004-2007); старші викладачі: Марія Андріївна Орлова (1968-1978), Григорій Ананьєвич Стецюра (1968-1987); асистент Георгій Михайлович Стокоз (1979-1998). За порівняно невеликий час роботи ці люди зробили все для збереження і примноження кращих традицій кафедри, здійснили вагомий вклад в розвиток і збагачення її досягнень.

Завідувачами кафедри у різний час були професори М.М. Матвійчук (1968-1988), С.М. Клапчук(1988-1996), Ю.А. Горбань (1996-2002), М.М. Карабанов (2002-2003). З серпня 2003 р. кафедру очолює професор А.П. Коцур. Саме з цього часу розпочалась масштабна робота по перебудові та активізації всього комплексу наукової, навчально-виховної, методичної, організаційної діяльності колективу. На вищий щабель піднято науково-теоретичний і методичний рівень викладання на природничих факультетах університету нормативних курсів з історії України, історії сучасного світу, етнополітики. Разом з тим викладачі розробили понад 20 спецкурсів з актуальних проблем історії та сучасності. Серед них: “Міжнародне правове законодавство в галузі охорони етнокультурної спадщини”, “Історія садово-паркового мистецтва”, “Зелений аграрний туризм”, “Монастирі як центри етнотуризму”, “Історична антропологія”, “Історія візантійського права”, “Історія українського меценатства”, “Охорона і збереження пам’яток історії та культури України”, “Культура і релігія країн Європи та Америки”, “Історія розвитку обчислювальної техніки та інформаційних технологій”, “Актуальні проблеми природознавства”, “Кінофотодокументи в архівознавстві”, “Джерела особового походження”, ”Національне питання в Україні: історія та сучасність” та ін. Крім того, професор А.П. Коцур забезпечує професійне викладання для магістрів історичного факультету нормативних курсів “Сучасна українська національна історіографія” та “Актуальні питання історії України”.

Всі без винятку навчальні дисципліни забезпечені програмами й планами семінарських занять, підручниками та посібниками, які підготовлені колективом кафедри української історії та етнополітики. Лише за 2003 – початок 2008 рр. їх надруковано 51 [6; 7; 8; 9; 10; 15; 16; 19; 20; 25; 27; 28]. Серед підручників і навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України слід виділити: “Історія Києва: від княжої доби до сучасності. Збірник документів і матеріалів” (К., 2005. – 773 с.), “Історія України: від найдавніших часів до сьогодення” (К., 2008. – 1160 с.) „Діячі науки і культури України. Нариси життя та діяльності: 1841-2008” (Київ-Чернівці, 2010. – 688 с.).

Останнім часом значно підвищилась ефективність наукової роботи колективу. З 2003 р. викладачі кафедри підготували й опублікували 26 монографій, 597 статей, 40 рецензій. Науковці взяли участь у 176 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях. Динаміку росту наукової та науково-методичної роботи кафедри можна прослідкувати за даною таблицею:

 

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Усього

Наукова робота

 

Монографії

 

1

2

1

2

2

4

5

5

4

 

26

Статті

20

18

25

50

51

50

62

64

70

187

 

597

Довідники

 

2

       

1

 

1

 

 

4

Рецензії

3

3

4

5

6

 

6

3

6

4

 

40

Конференції

 

3

7

13

5

33

28

33

29

25

 

176

Навчально-методична робота

 

Посібники

2

4

10

13

7

7

9

8

12

13

 

85

Тести

     

2

       

1

 

 

3

Усього

25

31

48

84

71

92

110

112

124

233

 

931

Тон у роботі задає її завідуючий, професор А.П. Коцур. З-під його пера за останні 5 років вийшло 8 монографій, 29 підручників і навчальних посібників, 165 наукових статей, 10 рецензій, 17 матеріалів науково-практичних конференцій.

В останні роки на кафедрі поновлено наукове керівництво аспірантами, здобувачами, наукове консультування докторантів. Під керівництвом професора А.П. Коцура достроково захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук В.В. Вірченко, В.М. Дмитрушко, М.В. Костюк, Л.В. Гарарук. Успішно виконують індивідуальний план його аспіранти А.Г. Бровко, О.А. Чуєнко, О.В. Гордійчук, докторант М.В. Мандрик. Наукове керівництво аспірантами здійснює також і проф. Д.Ф. Розовик.

Інтеграція і активізація наукових сил гуманітаріїв університету розпочалася у другій половині 1990-х рр., коли за рахунок держбюджету почали виконуватися планові теми. Кафедра була базовою у виконанні двох тем у 1998-2000 рр. Науковим керівником першої теми “Етнополітичні виміри української історії” був професор Ю.А. Горбань. У її виконанні брали участь 5 викладачів кафедри.

До виконання другої теми “Історичні та етнічні засади розвитку української нації в ХХ ст.” (наук. керівник професор М.М. Карабанов) були залучені професори Я.С. Калакура, В.П. Шевчук, М.М. Вівчарик, доцент І.С. Гриценко. Виконавці теми, крім публікацій багатьох брошур і статей, взяли участь у підготовці 8 монографій і 4 посібників.

У 2001-2002 рр. кафедра виконувала підрозділ загальнофакультетської теми “Історія формування і розвитку української державності”. Його назва “Етнонаціональні та етнополітичні чинники української державності. 20-ті–30-ті рр. ХХ ст.” Науковим керівником і виконавцем теми був професор Ю.А. Горбань. За результатами дослідження видана монографія та низка наукових статей.

З 2006 р. професор А.П. Коцур бере участь у розробці факультетської наукової теми “Проблеми української державності нової та новітньої доби”. Він – керівник підрозділів по темі “Історіографія формування і розвитку української державності нової та новітньої доби” (2006), “Українська козацька республіка та Гетьманська держава” (2007), “Національно-визвольний рух і державотворчі процеси на українських землях 1917-1920 рр.” (2008). По них опубліковано 2 монографії і 2 посібники. Загалом по темі видано 53,6 др. арк. наукової та навчально-методичної літератури. Крім того, тему “Історичні та етнічні засади консолідації та розвитку української нації на сучасному етапі державотворення: досвід, проблеми, пропозиції” виконували доценти Н.В. Терес і Т.Ю. Горбань. Ними підготовлено до друку низка наукових і навчально-методичних посібників з даної проблеми.

Разом із розвитком кафедри української історії та етнополітики зростав професійний і науковий рівень викладачів. У 2004 р. Д.Ф. Розовик, 2010 р. Т.Ю. Горбань, 2012 р. М.Г. Казьмирчук, О.В. Даниленко та Л.П. Могильний захистили докторські дисертації

Протягом 2010-2011 рр. навчального року якісний склад кафедри забезпечувало 8 викладачів. У науковій і викладацькій роботі кафедри беруть участь професори, доктори історичних наук, які забезпечують викладання нормативних та спеціальних курсів, керівництво докторантами, аспірантами. Це: завідувач кафедри Анатолій Петрович Коцур – Заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України, відмінник аграрної освіти та науки, автор більше 400 наукових і навчально-методичних публікацій, серед яких низка фундаментальних монографій і навчальних посібників з грифом МОН України;Дмитро Федорович Розовик – один із ветеранів кафедри, автор близько 120 праць; Тетяна Юріївна Горбань(на кафедрі з 2004 р.), автор понад 60 наукових публікацій та методичних розробок; М.Г. Казьмирчук (на кафедрі з 2007 р.), автор понад 150 праць; О.В. Даниленко (на кафедрі з 2001 р.), автор понад 130 праць;Л.П. Могильний (на кафедрі з 2004 р.), автор понад 170 наукових та навчально-методичних праць.

Одним із важливих напрямків діяльності кафедри є навчально-виховна робота зі студентами, розробка навчальних програм нормативних курсів і спецкурсів. В умовах входження України до Болонської системи та впровадження сучасної системи організації навчального процесу колективом кафедри розроблено модульні робочі програми для І курсів природничих факультетів, систему залікових одиниць для рейтингового оцінювання роботи студентів.

Представники професорсько-викладацького складу кафедри беруть участь у роботі спеціалізованих вчених рад по захисту дисертацій (А.П. Коцур, Д.Ф. Розовик, О.В. Даниленко, Л.П. Могильний). Є членами редколегій фахових наукових видань з історії (А.П. Коцур).

Завдяки ініціативі та старанням професора А.П. Коцура на кафедрі започатковано фахове видання – збірник наукових статей “Часопис української історії”. Перший його випуск побачив світ у жовтні 2004 р. На сьогоднішній день уже вийшло 34 номери “Часопису”, де опубліковано близько 900 наукових статей з актуальних проблем вітчизняної історії, історіографії, джерелознавства, етнології, краєзнавства тощо. До збірника подають свої праці провідні вчені України, викладачі вищих навчальних закладів, аспіранти і студенти. До редколегії журналу входять: професори Коцур А.П. (головний редактор), Верба І.В., Капелюшний В.П., Колесник В.Ф., Могильний Л.П., Мордвінцев В.М., Розовик Д.Ф., Ставнюк В.В., Стельмах С.П., Щербак М.Г., канд. іст. наук, доценти (заступник головного редактора), Іваницька Л.В. (заступник головного редактора), Коцур Г.Г. (відповідальний секретар).

Історія становлення кафедри та сучасний стан її розвитку вказують на динамізм, активний пошук нових форм і шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, наукової роботи професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців. Робота кафедри відповідає вимогам державних стандартів вищої освіти, потребам особистості, суспільства. За час свого розвитку кафедра історії зарубіжної україніститики згуртувалась і утвердилась як колектив однодумців і патріотів університету, переконливо довела свій великий творчий потенціал.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Гриценко І.С., Карабанов М.М., Лотоцький А.Л. Гомін віків. Навчальний посібник з історії України для 5-го класу. – К., 1994. – 192 с.

2.      Історія Київського університету. 1834-1959. – К., 1959.

3.      Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. – К., 2004. – 356 с.

4.      Історія сучасного світу. Програма курсу для магістрів вищих навчальних закладів України. – К., 1996. – 28 с.

5.Історія сучасного світу. Навчальний посібник. – К., 2001. – 337 с.

6.      Історія сучасного світу. Програма курсу для магістрів природничих факультетів / Укл. Д.Ф. Розовик, В.Є. Кругляков. – К., 2006. – 42 с.

7.Історія сучасного світу: соціально-політична історія ХV-ХХ століть: Навч. посіб. / За ред. Ю.А. Горбаня. – К.: Знання, 2007. – 439 с.

8.     Історія України. Матеріали для самостійної роботи студентів. Навчально-допоміжний посібник для студентів природничих факультетів / Коцур А.П. (керівник авт. кол.) та ін. – К., 2004. – 28 с.

9.      Історія України. Програма курсу (для студентів природничих факультетів) / Укл.: Коцур А.П., Терес Н.В. – К., 2004. – 64 с.

10.  Історія України. Навчально-методичний посібник (для студентів неспеціальних факультетів) / За заг. ред. А.П. Коцура. – К.-Чернівці, 2006. – 132 с.

11.   Історія України. Програма для студентів усіх спеціальностей. – К., 1994. – 44 с.

12.  Історія України. Практикум для студентів університету. – К., 2000. – 240 с.

13.  Історія України. Навчальний посібник. Для студентів природничих факультетів університету. – К., 2001. – 80 с.

14.  Історія України. Навчально-допоміжний посібник. Для студентів природничих факультетів університету. – К., 2002. – 74 с.

15.   Історія України. Методичні рекомендації з кредитно-модульної системи навчання (для студентів природничих факультетів) / А.П. Коцур, Т.Ю. Горбань. – К., 2006. – 26 с.

16.  Історія України: Програма курсу (для студентів природничих факультетів). – К., 2008. – 46 с.

17.   Історія української та зарубіжної культури: Навч. посібник. – К., 2001. – 326 с.

18.  Історія української культури: Зб. док. і матер. – К., 2000. – 607 с.

19.  Кафедра української історії та етнополітики: історія та сучасність. Біобібліографічний довідник / За ред. д.і.н., проф. А.П.Коцура, д.і.н., проф., чл.-кор. НАН України В.Ф.Колесника. – Київ-Чернівці: Книги-ХХІ, 2009. – 100 с.

20. Коцур А.П. Провідні тенденції сучасної української історіографії. Навчально-методичний посібник. – К., 2004. – 40 с.

21.  Коцур А.П. Історія України від найдавніших часів до ХХІ століття: Тестові завдання. – К., 204. – 116 с.

22. План семінарських занять з курсу “Історія України” та тематика нормативних і спеціальних курсів для студентів університетів. – 11 тем у 8-ми ч. – К., 1992. – 571 с.

23. Плани семінарських занять з курсу “Історія України” для студентів університету. – К., 1994. – 31 с.

24. Плани семінарських занять із курсу “Українська та зарубіжна культура” для студентів університету. – К., 1998. – 24 с.

25.  Політична історія ХХ століття. Тексти лекцій для студентів університету. – К., 1991. – Ч. 1. – 120 с.; К., 1992. – Ч. ІІ. – 96 с.

26. Практикум з курсу історії України. Методичні рекомендації та матеріали для самостійної роботи студентів / Коцур А.П. (керівник), Горбань Т.Ю., Даниленко О.В. та ін. – К., 2005. – 88 с.

27.  Програма курсу “Політична історія сучасного світу” для вищих навчальних закладів. – К., 1991. – 28 с.

28. Терес Н.В. Історія садово-паркового мистецтва: Навчально-робоча програма спеціального курсу. – К., 2005. – 24 с.

29. Терес Н.В. Монастирі як центри етнотуризму: Навчально-робоча програма спеціального курсу. – К., 2005. – 18 с.

30. Українська та зарубіжна культура. Програма курсу для вищих навчальних закладів. – К., 1996. – 36 с.


*У дужках вказані роки роботи на кафедрі.